Тематичні напрями
Стосунки зароджуються довкола любові, довкола спільних цінностей, довкола спільного бачення майбутнього. Та у цій картинці майбутнього людина майже ніколи не промальовує всіх можливих сценаріїв, які можуть виникнути на шляху до мрії. Часто за лаштунками залишаються емоції, пов’язані з викликами, що можуть з’явитися в питаннях зачаття, вагітності, материнського чи батьківського досвіду.
Кожна пара має свою унікальну історію, кожна — свій, не схожий на інші, шлях. Досвід планування сім’ї, можливе лікування непліддя, народження дитини — глибоко впливає не лише на психоемоційний стан людини, а й на динаміку у стосунках. І хоча цей шлях дуже індивідуальний, дослідження показують: питання, пов’язані з репродуктивною психологією — одні з найвразливіших для пари.
Ми узагальнили те, що часто чуємо від пар, які стикаються з різними викликами на шляху до батьківства:
Ми багато чого пройшли разом, але саме лікування непліддя віддалило нас. Ніби ми обоє були поруч, але кожен — сам у собі.
Після всіх спроб і медичних процедур я перестала відчувати себе бажаною. Було відчуття, що моє тіло більше не належить мені. Через це близькість стала проблемою.
Коли народилася дитина, все змінилося. Ми обоє були виснажені, кожен по-своєму. І хоча ми стали батьками, і це велика радість, як парі нам знадобився час, щоб адаптуватися.
Після втрати ми ніби жили в паралельних реальностях. Ми були поруч, але я не відчувала, що ми разом.
Емоційна близькість, відкритість і підтримка одне одного — це важливий ресурс для пари, яка проходить складні етапи, пов’язані із зачаттям, вагітністю та материнством.
Уся репродуктивна психологія охоплює значно більше, ніж лише медицину чи фізіологію. Питання зачаття, вагітності, материнства і батьківства — це дуже індивідуальний шлях, який торкається і стосунків: з партнером(кою), з тілом, із собою, навіть із власними цінностями. Як історія кожної окремої пари буде відрізнятись, так і шлях у стосунках буде різним.
Я ніби втратила зв’язок із собою. Мене більше турбувало, як почувається і що думає він, ніж те, що відчуваю я.
🔹 На які аспекти стосунків може впливати досвід планування сім’ї?
Стосунки з партнером(кою)
Якою б не була індивідуальна історія — чи це лікування непліддя, чи прийняття непростих рішень щодо вагітності, чи досвід пережитих втрат, чи народження дитини — усе це впливає на стосунки. Іноді зміни згуртовують, іноді — створюють відстань. Потреби не збігаються, реакції різні, а близькість може стати крихкою.
Я мовчала, бо мені здавалося, що мене забагато. Я не хотіла його перевантажувати своїми переживаннями. А він мовчав, щоб не ранити мене. І в результаті — ми обоє почувалися самотніми.
Терапія допомагає краще усвідомити свою проявленість у стосунках, зрозуміти власні потреби, а також потреби партнера(ки). Вона допомагає впоратися з власними внутрішніми викликами, які можуть впливати на стосунок. І допомагає відновити зв’язок там, де це можливо.
Сексуальність та інтимність
Коли тіло — під тиском процедур, гормонів, очікувань, особливо у випадках складного шляху до вагітності — існує великий ризик, що інтимність відійде на другий план. Якщо пара стикається з репродуктивними викликами — якими б багатогранними вони не були — зникає легкість, а з’являється обтяженість і напруга.
У мене було відчуття, що моє тіло мене підводить. Через це мені не хотілося, щоб до мене торкалися.
Було відчуття, що ми вирішуємо спільну проблему, а не перебуваємо у стосунках. Ми не перестали любити, але все, що ми зараз проходимо, ніби залишило дуже мало місця для радості й тілесної близькості.
Індивідуальна та парна терапія покликані допомагати відновити довіру до тіла, право на задоволення, контакт.
Кризові моменти у стосунках
Кажуть: “Де є стосунки — там є і кризи”. І справді, для кризи не завжди потрібні зовнішні фактори — ми розвиваємося, змінюємося, і це впливає на стосунки. Але коли пара стикається з викликами на шляху планування сім’ї, коли доводиться приймати непрості рішення — усе це створює додатковий тиск. Це створює додаткові передумови для виникнення криз.
І це не означає, що з вами щось не так. Це означає, що стосункам, як і кожному з нас, потрібен простір і турбота.
Знаєте, нас не вчили, як говорити про такі речі. Ми ніби віддалялися ще більше, бо просто не могли знайти правильних слів.
Чи всі стосунки можна врятувати? Ми не маємо чарівної палички, і статистика розлучень дає відповідь на це питання краще за нас. Та ситуації, коли вже нічого не змінити, теж краще проходити у фаховому супроводі — щоб відновити власні опори та не втратити себе.
Як терапія може допомогти?
Індивідуальна терапія
Іноді шлях до близькості починається не з “ми”, а з “я”.
Я злюсь, але не кажу.
Я втомилася чекати, але боюсь зізнатися.
Я хочу, щоб мої потреби врахували, але, якщо бути чесною з собою, то зараз я вже й сама не знаю, чого хочу.
Терапія — це місце, де можна розплутати ці вузлики.
Зрозуміти, де я в цих стосунках, які потреби і кордони ігнорую, як бути поруч, не втрачаючи себе.
Я пішла в терапію, бо думала, що зламаються наші стосунки. І зрозуміла, що передусім зламалася я — від втоми, очікування, мовчання.
Парна терапія
Інколи парам необхідний простір — безпечне поле для діалогу. У терапії створюється середовище, де безпечно проявляти себе, обговорювати потреби, чути і бути почутими. З терапії можна почерпнути інструменти, які допоможуть у майбутньому знаходити спільну мову та краще розуміти одне одного.
Ми вперше сіли поруч не як “друзі по нещастю”, а як пара. Просто пара, якій болить.
Я боялася, що робота з психологом після пережитого викидня буде тільки повертати нас у минуле. Але навпаки — терапія допомогла прожити біль, побачити, як ми змінилися, і знайти новий спосіб бути підтримкою одне одному. Терапія допомогла нам наважитися знову дивитися в майбутнє.
Стосунки іноді теж потребують окремої турботи та зцілення. Вони піддаються впливу, коли пара проходить через непрості виклики. Це про проживання різних досвідів — по-своєму, але разом.
